Люблю...коли в тиші приходиш..
Знайомий..теплий подих...
Затишно..ніжно..
І нікого навпроти..
Дивно..
Бог...Хто Ти?..
Які Твої Очі?..
Їх погляд знайомий
Пронизує серце
До болю...щоночі...
Прекрасні...невтомні...
Невже вони зорі?...
Вирують красою..
Як хвилі у морі...
Неначе легкий блюз..
Слухати люблю...
Твої слова...
Спокійно...тихо..
Як ранішня роса...
То раптом яскравим вихром....
Чи мягким снігом...
Застеляє ніжно..
Їх краса...
А Руки...які Твої Руки?..
Чому пригортають почуття мої грубі?...
Можливо, вони...звуки....
Пісні..
Ніби шелест листя...
Осіннього лісу....
Як небо пригортає гори...
Так Ти мене тримаєш у Своїх Долонях...
Дотиком неповторним...завжди зі мною поряд...
Кожного ранку..
З любовю..всю Землю..
Ніби вкриваєш небесним сонетом....
Без втоми...Щоденний..
ТИ.....чому даруєш нам небо?..
Знаєш, іноді я зовсім непевний...
Що Ти...Неосяжний...Безмежний....
В наших грубих серцях..
Маєш настільки...велику потребу..
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Давай поговорим . - Николай Зимин Мой друг , прошу , не надо говорить
О том , о чем нам лучше промолчать .
Давай споем мы лучше о любви .
О той любви , которой не понять .
Мой друг , давай пойдем с тобой туда ,
За неба край , где наши канули мечты .
Там вера наша так была чиста
И никакие беды были не страшны .
