Моя душа застыла в ожидании
И в этот час к Тебе я воззову
Я жду Тебя Иисус, приди, О не замедли
О, Дух Святой приди, Такой же, как Иисус.
Вот я, мой Бог, перед Тобою снова
Избавь сейчас меня от всякой суеты
О, сколько раз, меняло мою жизнь Твоё Слово
Твоё живое Слово в сердце мне вложи
С Неба живое слово в сердце мне вложи!
Ты, моя Звезда на веки,
В Тебе исполнились желания мои
Я не нашёл под небом имени другого
Нет, я не встретил в жизни большей красоты.
Пусть исполнится всё то, что Ты задумал
Пусть воссияет Истина Твоя
И пусть падёт неправда сего века
Пусть радостью наполнится Земля!
Иисус, Ты ответ желаний сердца моего
Ты здесь, сейчас, для нас!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Рифма совсем отсутствует. Тяжело читается. Перед тем как публиковать думай о читателе, что он возьмет для себя после прочтения. Успехов. Комментарий автора: Спасибо Луи за пожелание успехов. Когда я читаю этот стих, читается он легко, содержательно и с рифмой не вижу проблемы
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
