Моросить легенький дощ
І зябко чомусь стає,
Немов би руки липкі
За душу хватають тебе.
На голих деревах застигли птахи,
Немов би чигають на щось.
Місця сухого ніде не знайти,
Лише навкруги іде дощ, іде дощ.
Краплинки холодні настирно,
Все падають мовчки з небес,
І хмари на небі не видно.
Морок і сирість. Світ ніби зчез.
В густій пелені пропадають
Усі звуки земного життя,
Між краплинами десь застрягають
Й назад їм нема вороття.
* * *
Цю погоду Господь посилає,
Щоб ми уявили на мить,
Як наша душа прозябає,
Бо серце байдуже ще спить.
Мучинский Николай ,
Тернополь, Украина
Женат. Двое дочерей.Собираю разные удивительные истории-свидетельства, которые случаются с нами в реальной жизни ибо Господь творит чудеса и по сей день. С Божьей помощью пишу по них рассказы, в основном на украинском языке. Есть и небольшая часть рассказов надуманных. Они из личных наблюдений и рассуждений, или сотканы из нескольких историй.
Божих Вам благословений! e-mail автора:ilkivkolja@i.ua
Прочитано 7557 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Две перспективы. - Алексей Клоков Здесь я попытался поэтически осмыслить известный философский взгляд на "прямую" перспективу, которую ввели мастера Возрождения и "обратную", существующую в иконописи.
Поэзия : Душа шукає душу - Василь Мартинюк "...Душа зв’язалася з душею..." - ці слова з
Першої книги Самуїлової, 18:1, я обрав епіграфом до запропонованого вірша. А написав його, коли почував себе дуже самотнім, коли мене не розуміли ні рідні по крові, ні рідні по вірі, і тільки раптове усвідомлення близькості Господа Ісуса Христа дало мені утіху і спокій. Слава Ісусу!
